СВЕВЛАД                     www.svevlad.org.rs                     СВЕВЛАД                     www.svevlad.org.rs
 

Постављено у сарадњи са аутором
Изд. К. ''Сварог'', Київ 1998.

 

Галина Лозко

 

IМЕНОСЛОВ
IМЕНА СЛОВЯ'НСЬКI, IСТОРИЧНI ТА МIФОЛОГIЧНI
- ЖІНОЧІ ІМЕНА -

 

 

З ''Передмови''
Женска имена / Жіночі імена

*

На другој страници можете видети
Мушка имена / Чоловічі імена

 

 


Поштуј ауторска права, наведи име аутора и извор: Галина Лозко / www.svevlad.org.rs


 

 

З ''Передмови''

Слов’яни “стали славними від славлення Богів” — так пояснюється етнонім (назва етносу, народу) у Велесовій Книзі. Це загальне ім’я для багатьох сучасних націй, які походять від давніх слов’янських племен і народів. Серед власних імен людей (окремих представників слов’ян) збереглося найбільше з основою на Слав-: Святослав, Ярослав, Мирослав, Мстислав, Вячеслав, Доброслав,Славомил, Славомир. Це також далеко не другорядний факт для з’ясування внутрішньої сутності слов’янства й слов’янського менталітету. Мабуть друге місце за поширеністю посідають імена на Бог- та Род-: Богдан, Богуслав, Боголюб, Богомил, Богумир, Богород, Божеслав, Божидар, Божимир, Божич, Божко, Божен, Богусь, Родак, Родомир, Родослав, Родик, Родько, Благород, Домород, Живород.

***
Експансія чужої культури й релігії принесла в слов’янські землі й чужинські імена, накинуті нашим народам у примусовому порядку через християнську церкву. Переважна більшість сучасних словників імен містить лише 3-5 відсотків власне слов’янських імен. Нині вже нікого не дивує, що типовими стали грецькі, латинські, єврейські імена, трохи рідше скандинавські. Стало вважатися нормальним явищем, що людина не має жодного уявлення про те, що ж означає її власне ім’я. Це так ніби ми замість імен носимо порядковий номер, який для нас не має ніякого значення. Мусимо знати, що взяте з чужої мови ім’я перестає позначати внутрішню сутність людини (її “воймя”), перетворюючись в незрозумілу кличку, прізвисько, порожній ідентифікаційний код.

***
Впровадження християнських (переважно юдейського походження) імен почалося з прийняття Нікейським собором 325 р. спеціального правила під номером 30, яким заборонялося надавати християнам язичницькі імена (Бесіда 12 Іоанна Золотоуста на І послання до коринтян).

***
А чого варті християнські міфи про так званих “святих”? Згадаймо, наприклад, Віру, Надію і Любов, яких так шанують в усій Слов’янщині. Але ж таких жінок ніколи не існувало в природі, не кажучи вже про достовірність їхньої легенди! Існували, щоправда, три дочки відомої Софії, які мали імена: Фіда, Спеса та Харіта. Як же треба було прагнути привити ці культи слов’янам, щоб навіть імена їхні перебрехати по-слов’янськи!? Розумію, як важко деяким набожним християнкам розпрощатися з такими “красивими” та слізними міфами про “святих мучениць” , але, що поробиш — факт є факт! Одне залишається без сумніву — слід очищати нашу свідомість, щоб повернутися до себе і до своїх святинь. Почнемо зі Слова, зі свого рідного імені.

***
В нашому Іменослові подаються популярно розтлумачені імена, пояснюється, що вони означали, чи могли означати в давніх слов’ян. Іноді дається один або кілька можливих варіантів тлумачення імені.

***
Княгиня Ольга при шлюбі з князем Ігорем Рюриковичем була перейменована Прекрасою, але цей факт лишився маловідомим, бо цим ім’ям вона ніде не користувалась. Рогнеда після шлюбу з князем Володимиром отримала ім’я Горислава, а Інгігерда, одружившись з князем Ярославом, стала Іриною. Майже до XV століття переважна більшість князів та знатних людей вже мали християнські імена, але не користувались ними. Древні імена вважалися кращими навіть у князівських родинах, тому звичним для князя іменем завжди вважалося родове, а не хрищене. Так навіть сам христитель Руси Володимир не користувався ім’ям Базилій, яке отримав при хрищенні. Така традиція зберігалася дуже довго, як в Україні, так і в Московщині. Посланець римського імператора при царю Олексію Михайловичу в 1661 р. зазначав, що багато-хто з придворних ще мав по два імені — родове й христильне.

Жіночі імена


АЛКОНОСТ — значення неясне; напівжінка, напівптах, що зображається на слов'янських лубочних картин¬ках. Вона має різнобарвне пір'я, дівочу голову в золотій короні з ореолом, у ру¬ках тримає райські квіти, на давніх зо¬браженнях є й пояснювальні написи. Во¬на називається райською птицею за свій чарівний голос: той, хто почув спів Ал¬коноста, забуває про все на світі. Можливо, цей образ бере свій початок з образу Матері-Слави. До неї подібна також слов'ян¬ська Жар-птиця та Птиця-Сирин російської міфології.
АПІ — ім'я скіфської Богині Матінки-Землі.
АРГА — значення неясне; вірогідно, в основі пере¬кручене Геродотом Яр- (Ярка); Геродот називає двох дочок гіпербореїв, очевидно слов'янок Аргу та Опіду, які прибули колись із Скіфії на о. Делос, щоб принести дари в святиню Артеміди. Ці дари мали на меті сприяти полегшенню по¬логів у жінок. За часів Геродота могили цих скіфських дів знаходились за храмом Артеміди, а делоські жінки щоро¬ку на честь Арги й Опіди збирали дари Богині й співали гімни, які склав лікієць Олень.


БАБА — жіночий дух різних стихій: Житня Баба (життя і родючість). Баба Простоволоска (чаклунка). Ба¬ба Залічниця (домовичка), Болотна Баба (дух болота). Ба¬ба Мара, Біла Баба (Смерть, Доля, розпорядниця часу жит¬тя), Баба Яга та ін.; первісна сутність - дух предкині, ма¬тері-родоначальниці, належної до світу Нави, часто є по¬середником між трьома світами (Прави, Нави і Яви). Тіль¬ки через посередництво християнського світогляду на¬була страшних і негативних рис. В етнічних слов'янсь¬ких релігіях є культ Предків, зокрема, свята Діди й Баби, що є поминальними днями, які відзначаються кілька ра¬зів на рік.
БАЖЕНА — від бажати — бажана.
БЕРЕГИНЯ — дослівно «народжена на березі». Назва давньослов'янської Богині, покровительки жіноцтва, що ві¬дображає загалом жіночу продукуючу сутність природи. Да¬внє значення слова берег- високий, тобто місце вище від са¬мого русла ріки. Все, що пов'язане з берегом, має назву похі¬дну від нього: бережина - берегова трава, побережняк - бере¬говий вітер, берегуля - берегова ластівка та ін. Берегиня та¬кож тісно пов'язана з водою (жіноча сутність), березою (жі¬ночий символ). Берегиня згадується у ВК як провісниця славних перемог руських воїнів та бояр, які боронили свою землю від ворогів «ті славні нічого не берегли, ані життя свого - так прорекла їм Берегиня» (ВК, дощ. 7- Ж).
БЕРЕЗА — священне дерево слов'ян; береза - жіно¬чий символ, пов'язаний також з Берегинею.
БЕРЕЗИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
БЕРИСЛАВА — див. чоловіче Берислав.
БЕСПУТА — беспутня, безталанна.
БІЛИЦЯ — білка; див. також чоловіче Білик.
БІЛОГОРА — див. чоловіче Білогор.
БІЛОСЛАВА — біла (священна) слава. На думку Ю. Козлова, Білослава - дочка славинського князя Власта, -була першою жінкою Кия («От князя Рюрика до импера¬тора Николая ІІ»).
БІЛОЯРА — див. чоловіче Білояр.
БІЛОСНІЖА — білосніжна;
відомий напис на пряслиці: «Вонеси Білоснізі».
БІЛУЦА — біла, свята, свят¬кова; західнослов'янське.
БІЛЯНА — біла, білолиця, білокоса.
БІЛЯНКА — те саме, що Біляна.
БЛАГИНЯ — від благо - добро, щастя, радість, благополуччя.
БЛАГОВИДА — від «благий вид» - красива.
БЛАГОСЛАВА — див. чоловіче Благослав.
БЛАГОЯРА — див. чоловіче Благояр.
БОГДАНА — дана Богами.
БОГИНЯ — жіноча Божественна сутність; Богиня-Мати; подружня пара Бога-Отця; її уявляють в образах Землі-Матінки, Мокоші, Лади, Рожаниці; в релігіях давніх народів її втілення на Небі - Луна (Місяць), яка мала епі¬тет Цариця Небесна і була первісно жіночим Божеством. Їй випікають жертовні пироги, вареники, що символізує ва¬гітність (начинка). Див. ще Бог, Божич.
БОГОВІДА — дослівно «відаюча Богів».
БОГОЛІПА — красива - дослівно «Богу ліпша», Богоподібна.
БОГОЛЮБА — див. Боголюб.
БОГУМИЛА — мила Богу.
БОГУСЛАВА — народжена на славу Богам.
БОГУШКА — зменшено-пестливе від імен з коренем Бог-.
БОЖА — присвячена Богу; сербське.
БОЖЕДАНА — дана Богами.
ВОЖЕНА — Божа (чеське).
БОЖЕМИЛА — те саме, що Богумила.
БОЖЕСЛАВА — Божа слава.
БОЖЕТІХА — див. чоловіче Божетіх.
БОЖИМИРА — див. чоловіче Божимир.
БОЙНА — бойова; сербське.
БОЛЕСЛАВА — дослівно «більш славетна». Ім'я дочки Святослава Володимирського (1196-1252 рр).
БОЛОТНИЦЯ — див. Баба (Болотна Баба).
БОРИМИРА — див. чоловіче Боримир.
БОРИСЛАВА — та, що бореться за Славу.
БОЯ — скорочення від Бойна, Бояна; сербське.
БОЯНА — бойова; див. також чоловіче Боян.
БРАНИБОРА — див. чоловіче Бранибор (пор. з ле¬гендами про войовничих жінок - амазонок).
БРАНИСЛАВА — див. чоловіче Бранислав.
БРАТІСЛАВА — 1) та, що «бере» славу; 2) та, що має славного брата.
БРАТОМИЛА — братові мила.
БРАТОСЛАВА — див. чоловіче Братослав, а також Братіслава (2).
БРЕСЛАВА — та, що «обрела» - здобула славу.
БРОНИСЛАВА — те саме, що Бранислава.
БРЯЧИСЛАВА — див. чоловіче Брячислав.
БУДАНКА — зменшене від імен на Буд-.
БУДИМИРА — див. чоловіче Будимр.
БУДИСЛАВА — дослівно «пробуджуюча славу». .
БУЄСЛАВА — буйна слава. БУРЯ — народжена в бурю.


ВАДИМИРА — див. чоловіче Вадимир.
ВАНДА — можливо, утворене від Вандала (назва річки Vandalus), або від латинського Veneda - жінка з племені венедів (слов'янка).
ВЕЛЕНА — від веліти.
ВЕЛИКА — велика.
ВЕЛИМИРА — див. чоловіче Велимир.
ВЕЛИСЛАВА — велика слава.
ВЕРБИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ВЕРХУ СЛАВА — дослівно «та, що знаходиться на вершині слави».
ВЕСЕЛА — весела.
ВЕСЕЛИНА — весела, та, що веселить.
ВЕСЕЯ — 1) жінка з племені весь (угро-фінське пле¬м'я, що мешкало поблизу Ладозького озера); 2) селянка: від слов'янського весь - село.
ВЕСНЯНА — народжена навесні.
ВЕСТА — див. Віста.
ВИДАНА — 1) видна, вродлива (з наголосом на друго¬му складі); 2) народжена на свято Вида (Видів-день, коли пока¬зують все своє добро Світовиду, 15 червня н. ст. за язичниць¬ким календарем); 3) та, над якою здійснено обряд «продажу» (з наголосом на першому складі, див. також чоловіче Продан).
ВИДОСАВА — видна, вродлива (південнослов'янсь¬ке ім'я), можливо також пов'язане зі Світовидом літнім 15 червня).
ВИШЕНА — те саме, що Вишня (2); у ВК згадується ім'я одного з Богів - Вишень - у значенні Всевишній (дощ. 15-Б); існує також народна назва знаку Зодії - Вишена (Змі¬єносець, що припадає на період від ЗО листопада до 18 гру¬дня за астрономічним календарем).
ВИШЕСЛАВА — див. чоловіче Вишеслав.
ВИШНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ВИШНЯ — 1) назва ягоди вишня; 2) жіночий рід від прикметника вишній, тобто Божественний.
ВІРА —1)з давнього індоєвропейського *vuer - справ¬жній; слов'янське значення - вірна, правдива, незрадлива; хри¬стиянські проповідники, створюючи свої міфи про «святих» Віру, Надію і Любов, переклали латинське Фіда нашим ім'ям Віра; 2) офіційне мовознавство розглядає ім'я Віра як кальку з грецького Pistis, що також непереконливо; 3) в українсь¬кій, як і в інших слов'янських мовах, є багато слів з коренем вір-: віра, вірити, довіряти, вірний, довірений, повір'ята ін., що свідчить про його широкі словотворчі можливості, а отже, і слов'янське походження імені. Див. також чоловіче Вірко, а також «легенди» імен Надія, Любов.
ВІРОСЛАВА — див. чоловіче Вірослав. ВІСТА — віщунка: від вість - повідомлення. Пор. у римлян Богиня Веста - хранителька домашнього вогнища, у греків - Гістія (Гестія). Цій Богині присвячували головні державні святилища, вогонь яких вважався символом дер¬жавної міцності й могутності. В храмах Вести служили прекрасні діви - весталки, які берегли священний Вогонь. У скіфській релігії за державний Вогонь відповідає Богиня Табіті, яка тісно пов'язана з інституцією царської влади, тобто державного керма.
ВІЩЕСЛАВА — дослівно «віща слава».
ВЛАДА — владна; ладна - гарна.
ВЛАДИСЛАВА — див.чоловіче Владислав.
ВЛАСТА — владна. Чеська княгиня Х сторіччя Власта очолювала дружину, що складалася з дівчат-воїнів.
ВЛАСТЕЛИНА — володарка; та, що має владу.
ВОГНЕДАНА — ім'я-новотвір: 1) дослівно «Вогонь і Вода». Пор. народні пісні й легенди, де Цар-Вогонь і Цари¬ця-Водиця (Богиня Дана) - два першопочатки буття; 2) «Во¬гнем дана» (Вогнебогом).
ВОГНЕДАРА — див. чоловіче Вогнедар.
ВОГНЕЛЮБА — "вогонь любити", новотвір.
ВОГНЕСВЯТА — вогнем посвячена.
ВОГНЕСЛАВА — див. чоловіче Вогнеслав.
ВОГНЯНА — ім'я-новотвір: палка, пристрасна.
ВОДЯНИЦЯ — жінка Водяника; жіночий дух Води; Водяна Баба; іноді її ототожнюють з Русалкою. Уявляєть¬ся як оголена жінка з довгими косами, які розчісує гребенем, вийшовши на берег. Якщо рибалки знайдуть гребінь на березі, то в них заплутаються сіті. На Півночі Росії зберіг¬ся фрагмент міфа про Водяничку і діда Савку, який викра¬дає її худобу, і з яким вона бореться, щоб повернути своїх корів. Цей сюжет вже частково християнізований, але на¬гадує міфи про боротьбу Велеса з Перуном за худобу, в ре¬зультаті якої йде дощ.
ВОЛЕЛЮБА — див. чоловіче Волелюб.
ВОЛЕМИРА — див. чоловіче Волемир.
ВОЛОДАРА — див. чоловіче Володар.
ВОЛОДИМИРА — див. чоловіче Володимир.
ВОЛОСИНЯ — народжена під сузір'ям Волосині (Во¬лосожар, Баби-звізди; 14 травня - 21 червня), що є жіночи¬ми родовими Божествами, які, за легендами, «рухають час».
ВОЛОТКА — жіноче від ведет, волог - велетень.
ВОЛХВА — волхвиня, чаклунка; служителька язич¬ницького храму; хранителька таємничих знань етнічної ре¬лігії; в народних переказах часто вживається професійна назва як власне ім'я: князь Волх(в), цариця Волховиця, ба¬ба Волхитка, баба Волховка. Етимологію див. чоловіче Волхв.
ВОЛЯ — скорочення від імен на Воле-.
ВРАТИСЛАВА — та, що повернула славу.
ВСЕВІДА — та, що все відає (знає).
ВСЕМИЛА — мила всім людям; Всемила з племені галявин дніпровських була другою жінкою Кия (за Юрієм Козловим).
ВСЕНІЖА — ніжна всім.
ВСЕСЛАВА — всім славетна; дочка Всеволода Вели¬ке Гніздо - князя Володимирського (1176 - 1212 рр).
ВТОРУША — друга дочка в родині. Зменшене Вторишка (московське).
ВУПНА — значення неясне; В. Казаков пропонує: рос. выпь — рева, плакса (назва птаха, укр. бутан, крик якого схожий на плач, ревіння); ім'я, відоме з напису на пряслиці.
ВЯЧЕСЛАВА —дослівно «славетніша». Від давньо¬слов'янського вятший - старший, головний, більший.
В'ЯЧЕСЛАВА — див. чоловіче В'ячеслав.
ВЯЧКА — скорочення від Вячеслава.
ВЯЩЕСЛАВА — те саме, що й Вячеслава.


ГАЇНА — народжена в гаю (див. Б. Грінченко, гаїна - гай: «В зеленій гаїні, при низькій долині, козак грає і співає о любій дівчи¬ні»).
ГАЛАНЯ — 1) галаслива, балакуча; 2) від українського ді¬алектного гал - куля, кругляк (пор. галушка - пухкий виріб з тіста, галька - круглий камінець).
ГАМАЮН — 1) можливо, від гомоніти ; 2) віща пти¬ця слов'ян, посланиця Богів, що співає людям божествен¬ні слави, віщує майбутнє тим, хто вміє почути її таємну мову. Вона знає все на світі: і про сотворення Світу, Неба і Землі, і про Богів Прави, духів і героїв, людей і звірів. Але вона може принести бурю і смерть, якщо летить зі сходу Сонця.
ГІПЕРОХА — ім'я гіперборейської дівчини (слов'я¬нки), яка разом з подругою Лаодікою несла дарунки - свя¬щенні предмети, загорнуті в пшеничну солому до храму Артеміди (Рожаниці) на Делосі. Як по-слов'янськи звуча¬ли їхні імена, нині важко встановити, адже Геродот силь¬но перекручував наші імена на грецький лад, можливо найближче до Гіперохи - Перушка.. Це було перше таке священне посольство, яке супроводжували п'ять чолові¬ків для їхньої безпеки. Ці посланці не повернулися на рідну землю, вони поховані біля храму, де щороку на їхні могили молодь перед вступом у шлюб приносить в по¬жертву пасмо свого волосся, накручене на веретено. Пізні¬ше подібні обряди стали здійснювати таким чином: діви несуть дари тільки до кордонів своєї країни і передають їх іншим дівам, своїм сусідам, які несуть дари до своїх кордонів і передають так далі, поки дари не прибудуть на о. Делос. За прикладом слов'янок, жінки багатьох індоєв¬ропейських народів здійснювали священні обряди із пше¬ничною соломою. Обряди перенесення хліба через кордо¬ни держав відомі ще й в середині ХХ ст. (обряд для зупинення війни, записаний Андрієм Шкарбаном на Поліссі, здійснювався українськими та іншими слов'янськими дів¬чатами в 1943-45 pp.).
ГОДИЦЯ — 1) народжена в добру годину; 2) пригожа.
ГОДНА —'придатна. Дружинниця чеської княгині Власти.
ГОЛИЦЯ — так називали дівчаток, що народились у чистому полі (див. Б. Грінченко: голиця - чисте поле, про¬чищене від дерев місце).
ГОЛУБА — голубка.
ГОРДАНА — 1) горда; 2) «згори дана», тобто дана Богами; 3) сучасна народна етимологія пов'язує з легенда¬рним Отцем Орієм (за ВК) і Богинею Даною.
ГОРИГЛЯДА — 1) та, що дивиться згори - переносно «гордовита»; 2) від горіти і глядіти- дивитися, тобто, «пал¬кий погляд».
ГОРИСЛАВА — 1) осяйна слава (та, що горить); 2) за версією Лаврентіївського літопису, це ім'я пов'язують з по¬няттям горе стосовно княгині Рогніди (Рогнеди). Рогніда отримала ім'я Горислава після її нещасного шлюбу з кня¬зем Володимиром (відомим пізніше як «христитель Ру¬сі» і «святий»), який приніс їй стільки горя, зґвалтувавши її на очах її родини, вбивши її батька, двох її братів, та свого рідного брата Ярополка, який був нареченим Рогні¬ди; недаремно літописець подав повідомлення, що Рогніда-Горислава намагалася вбити сонного Володимира, але він прокинувся. Князь хотів негайно вбити жінку - але син захистив матір від гніву Володимира, її було заслано в мо¬настир.
ГОРІСЛАВА — дослівно «вгору до слави»: від українського діалектного горі - угору.
ГОСТЕНА — 1) гостя; 2) зменшене від Гостеніга.
ГОСТЕНІГА — див. чоловіче Гостеніг.
ГОРОДИСЛАВА — дослівно «городити славу» - охо¬роняти свою славу; родове ім'я дочки Святослава Всеславовича (ІХ покоління від Рюрика), яка була віддана в мона¬стир, де отримала християнське ім'я Євдокія).
ГРАДИСЛАВА — те саме, що Городислава.
ГРАНИСЛАВА — див. чоловіче Гранислав.
ГРЕМИСЛАВА — див. чоловіче Гремислав; ім'я доч¬ки князя Всеволода Олександровича; ім'я дочки Інгваря Ярославовича та інших.
ГРЕЧУХА — ім'я однієї з русалок. ГРОЗА — гроза, грізна; народжена під час грози, західнослов'янське.
ГРУШЕНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.


ДАЛЕВИДА — ім'я-новотвір: передбачлива.
ДАЛЕСЛАВА — ім'я-новотвір: славетна далеко.
ДАНА — ім'я східнослов'янсь¬кої Богині Води - втілення жіночого першопочатку буття; складає пару про¬тилежностей з Вогнем - чоловічим першопочатком буття. Це ім'я нада¬вали дівчаткам, що народилися біля води, або на свято, пов'язане з Богинею Даною (Водосвяття - 1 або 2 січня. Рожаниці - 8, 9 вересня, свята Мокоші, Руса¬лії та ін.). Див. ще чоловіче Дан.
ДАНУТА — зменшене від Дана.
ДАРИНА — подарована.
ДАТКА — дана, подарована; чеське.
ДЕВАНА — Богиня гаїв і лісів (пор. з римською Діа¬ною). Вона ж Дива, Діва, Дівія, Золота Баба; у поляків Дзєванна.
ДЕННИЦЯ — одне з імен Богині ранкової зорі; ла¬тинська назва цієї зірки Люцифер була перекручена хрис¬тиянством на ім'я антипода Бога; хоча ранні християни Люцифером називали й самого Христоса, й Іоанна Христи¬теля, й діву Маріам (Марію) - у значенні «світанкова зоря», але згодом склався стереотип образу «ворога роду людсь¬кого», що засвідчило відверту ворожість християнства до природніх етнічних релігій. Див. ще Дива.
ДЗВЕНИМИРА — та, що дзвенить усьому миру.
ДЗВЕНИСЛАВА — дослівно «слава, що дзвенить». дзвінка, гучна слава.
ДЗВІНКА — скорочення від імен на Дзвін-.
ДЗІДЗИЛІЯ — у поляків Богиня-покровителька шлю¬бу, тотожна грецькій Венері; її молять про потомство. Див. ще Дідилія.
ДИВА — вранішня зоря.
ДИВОВИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ДІБРОВКА — народжена в діброві (священному гаю);
ім'я дочки Юрія Всеволодовича, першої жінки Василька Романовича.
ДІДИЛІЯ — слов'янська Богиня жіночої плідності;
її вшановують всі жінки, особливо вагітні, а також безплі¬дні просять Богиню, щоб послала родючість. Статуя цієї Богині була прикрашена коштовностями; руки підняті вго¬ру - одна затиснута в кулак (символ труднощів народжен¬ня), а друга долоня вільно розкрита (символ благополуч¬них пологів). За легендами, в Києві був один з найвеличніших храмів цієї Богині, їй приносили в жертву квіти, плоди («Словарь славянской мифологии»).
ДІНОЧА — значення неясне. Ім'я відоме з напису на пряслиці «Решек Диночи».
ДНІСТРА — від назви ріки Дністер.
ДОБРАВА — від українського діброва, російського дубрава. Ім'я моравської княжни Х ст. Див. ще Дібровка, Дубровка.
ДОБРИНА — добра; південнослов'янське.
ДОБРИНЬКА — добра, добренька (південнослов'ян¬ське ім'я).
ДОБРИЦЯ(А) — добра; західнослов'янське.
ДОБРОГНІВА — див. чоловіче Доброгнів. ДОБРОДІЯ — та, що робить добро. Руська княжна ХІ ст. Добродія - Євпраксія.
ДОБРОЛЮБА — див. чоловіче Добролюб.
ДОБРОМИЛА — добра і мила.
ДОБРОМИРА — дослівно «добра до миру».
ДОБРОНІГА — добра і ніжна. Ім'я дочки Рогніди і Володимира-христителя.
ДОБРОСЛАВА — добра слава.
ДОБРОТА — добра; західнослов'янське.
ДОДОЛА — слов'янська Богиня Літа, уособлення До¬щу - небесної вологи: так у слов'ян називається дівчина, яка виконує танець дощу у весняних обрядах. Часто дівчи¬ні, яка виконує цей обряд, ім'я залишається на все життя. Богиня Додола - «наречена» Перуна, покровителька моло¬дих дівчат, допомагає їм у забавах, іграх, піснях, таночках та ворожіннях про майбутню долю; вона знає всі дівочі та¬ємниці й секрети. Обряди присвячені цій Богині в Україні називаються «водіння Куста», або «Тополі», в Росії -«Гостейки», в Білорусі - «Куста».
ДОДОНА — те саме, що й Додола.
ДОЖНИЦЯ — народжена на вечірній зорі (Венера).
ДОЛЕСЛАВА — ім'я-новотвір: та, що славить Боги¬ню Долю; славна доля.
ДОЛЯ — Ім'я Богині, яка наділяє немовлят при на¬родженні всіма добрими чи поганими якостями, пророкує їм майбутнє; Долю завжди треба умилостивлювати при¬несенням їй подарунків. Дослівно доля означає «частина, частка». Серби називають її Стрічею (добра Доля), вона пряде рівну золоту нитку життя людини; її протилеж¬ність - Недоля (Нестріча).
ДОЛЯНА — зменшено-пестливе від Доля; так нази¬вають дочку Долі - переносно «улюбленицю Долі», якій Богиня дарує тільки найкращу частку.
ДОМАНЯ — дослівно «домашня, хатня»; так ще на¬зивають жінку Домовика, яка допомагає господині дому. Варіанти імені Домаха, Домця та ін.
ДОМОВІДА — те саме, що Доманя, Доможириха.
ДОМОЖИРИХА — ім'я жіночого хатнього духа, ві¬доме в деяких російських губерніях; пара Домовика.
ДОМОСЛАВА — та, що приносить славу своєму до¬му; славить свій дім.
ДОРОГА — 1) народжена в дорозі; 2) дорогоцінна, коштовна: дорога з наголосом на останньому складі (сербсь¬ке ім'я Драґа).
ДРАҐАНА — дорогоцінна (південнослов'янське ім'я).
ДРАГОМИРА — дорога миру; ім'я матері чеського князя Вячеслава.-
ДРАГОСЛАВА — дорога слава.
ДРЕВА — народжена в гаю (серед дерев); дочка Богу¬мира, родоначальниця племені древлян (ВК, дощ. 9- А).
ДРУЖИНА — 1) подруга, супутниця життя; 2) війсь¬ко княжих часів.
ДУБИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ДУБРОВКА — див. Дібровка; легенда про княгиню Дубравку розповідає про язичницький храм трьох Богів: Лада, Бода і Лелі, до яких прості люди сходилися в перший день травня, щоб помолитися і принести пожертви, і який княгиня Дубравка перетворила на християнський костьол «святої трійці». Легенда взята з хроніки ХVІ ст., тому переписувачем, який вже міг не знати справжнього імені Божест¬ва, була допущена помилка - вірогідно, Бода замість Рода.
ДУШКА — душечка; мотиви називання цим іменем, вірогідно, спомини про душі Прародичів, які час від часу народжуються в Яві. З народними уявленнями про душу поєднується поняття вищого. Божественного начала люди¬ни, поняття святості. Загалом, у слов'ян слово душа вважа¬лося також ніжним, пестливим (до жінки, дитини, чолові¬ка): «душа моя», «душенька» тощо.


ЄЛЕНЯ — олениця; півден¬нослов'янське від єлень - олень.
ЄЛИЦЯ — ялинка; від південнослов'янського єліца -ялинка.
ЄЛОХА — вільха; російське діалектне.
ЄСЕНЯ — осіння, народжена восени; від південнослов'янського єсень - осінь.


ЖАДАНА — бажана (від укр. жадати - хотіти); див. ще Ждана.
ЖАЛИЦЯ — ім'я однієї з ру¬салок; повір'я про те, що Жалиця переслідує жницю, яка замешкалась у полі ополудні, і скаржиться на свою долю; їй не можна співчувати, бо відбере силу.
ЖАРЕНИЦЯ — дух (персо¬ніфікація) жару пічного; зафіксо¬ване на Вологодщині (Росія).
ЖАР-ПТИЦЯ — 1) від жар - горіти, палати; 2) образ променистого Сонця, що сяє, як жар. Той, хто добуде хоч одну її пір'їну, матиме велике щастя. Жар-птиця живе в райському саду, де ростуть «молодильні яблука» - плоди вічної молодості. В цих легендах відображене вічне відро¬дження природи навесні. Слов'янська Жар-птиця подібна до грецького Фенікса.
ЖДАНА — очікувана (від слов'ян, ждати - чекати).
ЖДИСЛАВА — та, що чекає славу.
ЖЕЛАНА — те, що й Бажана, Жадана.
ЖЕЛАНЯ — пестливе від Желана.
ЖЕЛИСЛАВА — див. чоловіче Желислав.
ЖЕЛЯ — Богиня похоронного плачу, жалю, скорботи, яка супроводжує покійного на похоронне вогнище. Звідси жальник - могила. У ВК згадується Карна (Кара, Кручина) і Жля (Жаль, Журба), дощ. 25. Пор. також назву селища Жуляни - Желяни (саме ця форма згадується у літописанні).
ЖИВА — Богиня життя, дочка Лади, яка, за уявлен¬нями слов'ян, перевтілюється в зозулю, пророкує майбутнє. Її вшановують 2 травня, молять про довголіття та здоров'я. Поляки вважають її дочкою Трояна.
ЖИВАНА — те саме, що Жива, Живена; польське Жевонія. За Прокошем, Жевонії приносили жертви тоді, коли почули перший спів зозулі, рахуючи, скільки років життя «накує» зозуля. Вважають, що в зозулю перетво¬рюється сам Володар Всесвіту і говорить людям про їхнє майбутнє. У Польщі храм на честь Живи називався Живець, а в українців живцями називаються священні джерела. Див. ще чоловіче Жив'є.
ЖИЛЕНА — живуча.
ЖИРОМИРА — див. чоловіче Жиромир.
ЖИРОСЛАВА — див. чоловіче Жирослав.
ЖИТНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ЖИТОМИРА — див. чоловіче Житомир.
ЖУРАВКА — жін. рід від назви птаха журавель.

ЗАБАВА — та, що бавить, дає відпочинок; відома з української би¬лини (галицького циклу) Забава Путятична, яка стала жінкою Соловія Гудимировича.
ЗАВИДА — див. чол. Завид.
ЗАГОРКА — та, що прийшла із-за гір (південнослов'янське ім'я).
ЗАМУНЬ — значення неясне; ім'я священної корови, від якої, за ВК, походять кравенці (дощ. 7-Є): «Дажбог народив нас від корови Замунь, і були ми кравенці». «І тече вода жива до нас, і пиймо тую, бо все од Сварога до нас життям тече. І пиймо її, як джерело життя Божого на Землі. Тут бо корова Замунь іде до поля синього і почина їсти траву ту і молоко давати. І тече те молоко до хлябів, і світить уночі звіздами над нами» - дощ. 8(2).
ЗАСЛАВА — вірогідно, скорочення від Ізяслава.
ЗБИҐНІВА — див. чоловіче Збиґнів.
ЗБИСЛАВА — див. чоловіче Збислав.
ЗБРАСЛАВА — див. чоловіче Збраслав.
ЗВАНА — покликана.
ЗВЕНИСЛАВА — те саме, що Дзвенислава; ім'я доч¬ки Всеволода ІІ Ольговича князя київського (1139-1146 рр).
ЗВІЗДАНА — від звізда; сучасна народна етимоло¬гія «звіздам дана» - показана зорям.
ЗЕЛЕНА — зелена, мабуть народжена навесні, коли з'являється зелень.
ЗЕМНА — Богиня Землі у поляків. Прокопі писав, що цій Богині приносили в жертву різні плоди полів, садів і городів, а під час жнив - для неї випікали хліб.
ЗЕРНЯ — зерно; мотиви називання - народження під час посіву, символ родючості. Дітей у давніші часи ласкаво називали «зернятко моє». Існує звичай сіяти зерно на мо¬гилі родичів - вважається, що їхні душі перевтілюються в дітей цього роду.
ЗИМА — Богиня зими; уявляється як повна білосніжна жінка в шатах із хуртовини. Буває доброю й сердитою, залежно від поведінки людей.
ЗИМАВА — 1) дослівно «дочка Зими», народжена взи¬мку; 2) холодна, непривітна.
ЗІРКА — 1) зірка (небесна), планета; 2) з наголосом на другому складі - ясновидиця, далекоглядна.
ЗЛАТА — золота (західнослов'янське ім'я).
ЗЛАТОЦВІТА — дослівно «золота квітка»; мотиви називання - мали на увазі колір волосся новонародженої або красиву зовнішність взагалі.
ЗЛАТОГОРКА — золота гірка; міфологічний персо¬наж - дочка підземного князя (за В. Казаковим).
ЗЛАТОДАРА — див. чоловіче Златодар.
ЗМІЄНОГА БОГИНЯ — за скіфською легендою, пра¬мати скіфів-слов'ян; грецькі писемні джерела подають ду¬же плутані відомості про неї: вона дочка Тартара (Підзем¬ного світу) і Геї (Землі), жила в Гїлеї (на узбережжі Чорно¬го моря), де сховала в печері коней Геракла. Побачивши таку дивну істоту, Геродот здивувався і запитав про своїх коней. Діва-Змія запропонувала взяти її за жінку, лише за такої умови вона поверне коней. Від Геракла вона народи¬ла трьох синів. Залишаючи Змієногу, Геракл передав їй свій лук, пояс і золоту чашу, що була причеплена до пояса, та наказав їй виростити синів і випробувати їх таким чином: хто зуміє підперезатися поясом Геракла та натягнути тя¬тиву його лука, тому бути царем землі. Зміг виконати це наймолодший син на ім'я Скіф. Саме від нього походить народ скіфів. Її брат - Ахіл, також у грецьких джерелах вважається скіфом (див. Ахіл). Символіка образу напівдіви-напівзмії може лише вказувати на її жіночу земно-водну сутність; зображалася як морська діва, русалка; Змієнога Богиня має ще назву Муза Борисфеніда, дочка Дніпра. Зо¬браження Богині були поширені ще за часів Київської Ру¬сі на медальйонах, названих змієвиками, що використову¬вались як обереги. За легендами, що існують до нашого часу, місце печери Змієногої Богині на о. Хортиця. Див. ще Геракл та Скіф.
ЗМІЯ — за давньою Вірою слов'янських народів -охоронниця домашнього майна, подвір'я, добробуту родини, первісно наділена позитивною символікою: дух родоначаль¬ниці, Предкині, господині. Збереглася засторога, що зміїв (вужів) не можна бити в себе на подвір'ї, навіть, якщо вони смокчуть молоко з корови. Щоб цього не сталося, дворо¬вим зміям спеціально залишають на ніч молоко в мисоч¬ці. Змія в давніх релігіях пов'язана з достатком молока, сметани, масла, тобто багатством і родючістю взагалі. Є при¬кмета: якщо змія повзе в двір - на добро, з двору - бути біді. В деяких областях Слов'янщини змія зображається в короні; є багато легенд про змію, яка приносить багатство. У всіх віруваннях простежується зв'язок між поведінкою людини і тим, що приносить змія. Християнство намага¬лось знищити поняття священності змії в світогляді сло¬в'ян, нав'язавши негативні риси цьому образу і створивши образи змієборців. Можливі мотиви називання - народження на «зміїні свята» - час сузір'я Змієносця (ЗО листопада - 18 грудня), Здвиження (14 вересня) та ін. Див. також Змій.
ЗОЛОТОВОЛОСКА — та, що має золоті коси; ім'я каз¬кової красуні.
ЗОЗУЛЯ — назва пташки, що, за легендами, зберігає ключі від Вирію; мотиви називання цим ім'ям - час наро¬дження, свято Живи (що уособлює зозуля) 2 травня. Див. ще Жива.
ЗОРЕМИЛА — див. чоловіче Зоремил.
ЗОРЕСЛАВА — див. чоловіче Зореслав. Волхвиня Зо¬реслава - духовний провідник першої в Україні Громади, яка відроджує Віру Предків, створеної на Різдво Божича в 1993 році у Києві.
ЗОРИНА — блискуча; від зорити — блискати, бли¬щати.
ЗОРЯНА — скорочення від імен на Зоре-.
ЗОРЯ — Богиня вранішньої Зорі згадується у ВК: «Тут бо Красна Зоря іде і коштовності нанизує на прикраси свої» - дощ. 8(2).
ЗОРИНЯ — варіант імені Богині вранішньої зорі: «ти бо Зориня, Сонцю вістяща» (ВК, дощ. 7-Ж).

ІВИЦЯ — молода вербиця; мо¬тиви називання - народження на свя¬то Вербиці (неділя перед Великоднем Дажбожим).
ІЗЯСЛАВА — див. чоловіче Ізяслав; ім'я приймачки-вихованки князя Володимира Васильковича, зга¬дується в ПВЛ.
ІЛМЕРА — ім'я Богині Води (Матері Вод), яке по-фінськи звучить «Ілматар-Каве»; на честь цієї Богині назване Ільменське озеро (Калевала); цим ім'ям звалася сестра Славена і Руса, про що є згадка в ПВЛ. Пор. ведійське Індрані - жінка Індри-громовержця; укр. Блискавиця, Перуниця.


КАЗІ — казкарка; ім'я чесь¬кої княгині V-VI ст.
КАЗИМИРА — та, що пові¬домляє про мир (від казати).
КАЛИНА — назва куща і ягід; символ жіночості й краси.
КАНУПЕРНИЦЯ — ім'я од¬нієї з русалок (записане Ю. Миро¬любовим на Подніпров'ї); народна назва бальзамуючої рослини, можливо шавлія лучна (з лаганського canna-ferula), яка використовується в лікуванні багатьох хвороб.
КАРИНА — 1) від карий - коричневий, темноволо¬сий; 2) від кара - покарання; 3) войовнича (іноді словом кара називають військо).
КАРИСЛАВА — військова слава.
КАРНА — 1) скорботна; ім'я Богині скороботи (див. ще Желя, Жля); 2) карна - кара, кручина (від крушити -кришити, руйнувати; пор. старослов'янське сокрушити); ві¬рогідно, пов'язане з втратами на полі бою; кара в деяких індоєвропейських мовах - військо.
КАТРАНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
КАШЕВА — від слова каша (священна їжа слов'ян), що вживається в багатьох обрядах, особливо пов'язаних з культом Предків та Рожаниць; відомий напис на прясли¬ці: «Верітате йу Калієві»; вірогідні мотиви називання - жін¬ка, яка займається приготуванням священної страви, або народжена після жертвопринесень Рожаниці: «вимолена з допомогою каші» - Кашева.
КВІТКА — квітка; символ цвітіння і краси.
КИСЛИЦЯ — кисла; у значенні "плакса".
КЛЕНА — від назви дерева клен.
КОЛЯДА — народжена на Коляду - свято зимового сонцестояння (21-22 грудня); за сучасними міфологічними уяв¬леннями, Коляда - Богиня, яка народжує молоде Сонце-Божича. Нині існує прізвище Коляда. Див. також чоловіче Коляда.
КРАСА — вродлива.
КРАСНОМИРА — від красна - красива; вродлива ми¬ру (людям).
КРАСНОСЛАВА — див. чоловіче Краснослав.
КРАСУНЯ — вродлива, красива.
КРЕЧУНА — народжена перед Різдвом Божича; Кре¬чун, Корочун - назва осінньо-зимового періоду, коли настають найкоротші дні в році (від осіннього рівнодення до зимового сонцестояння). Іноді Крачун, Крачуна означає «кінець» - за¬кінчення року, а не «смерть» у буквальному значенні, і тим більше, не «Чорт», як це подають окремі фольклористи.
КУДІЛЬНИЦЯ — жіночий дух, що живе в каменях, які в давні часи стояли на межах земельних володінь; за народними уявленнями, вона плете віночок, або пряде нит¬ку з куделі; інша форма імені - Кадильниця, можливо, по¬в'язана з розпалюванням межового Вогню; пор. Паликопа, Чур; ще одна форма імені - Удільниця - охорониця земель¬ного наділу.
КУМА — жінка, яка побожившись, взяла відпові¬дальність разом з рідними батьками виховувати їхню ди¬тину; в давніші часи саме така жінка здійснювала обряд посвячення і наречення дитини. Є повідомлення, що кума -це й «купована мати», яка заміняє хворій дитині первісно обраних кумів після спеціального обряду: жінка, якій но¬мінальне продають хвору дитину (за 2-3 коп.), від чого дитина, згідно народного повір'я, має одужати (за Б. Грінченком). Тобто обряд, подібний до того, який описаний під іменами Продан, Купленик та ін. В скіфо-сарматські часи існувало й власне ім'я Кума, відоме з напису на моги¬лі «амазонки», яка загинула на війні (О. Чертков).
КУПАВА — від давньоарійського кореня куп-, що пер¬вісно мало значення збудження. Так називали дівчаток, на¬роджених на свято Купайла, день літнього сонцекресу. Купавою також називають рослину - водяну лілею. Слово купавий означає красивий, гарно, по-святковому вбраний: «На нашій вулиці все купали й молодці, а нема, нема найкулавшого» - співається в одній з купальських пісень. Купава, Купавна - «жінка з гордою ходою, пишно вбрана» - народ¬не пояснення імені.
КУПАЛА — те саме, що й Купава; жіноча пара Бога Купайла. Її день святкується 21- 22 червня. Пор. з латин¬ським Купидон, грецьким Кибела - імена Богів шлюбу і парування.
КУПЛЕНА — див. чоловіче Купленик.
КУТИХА — жіночий дух хатнього кутка, що живе переважно в кутку під піччю; пор. назву святого кутка -Покуть, а також назву поминальної страви кутя, яка при¬свячується духам Предків, охоронцям дому. Пор. ще московське кутить - пити, гуляти, веселитися (поминальні обряди завжди супроводжувалися надмірним вживанням їжі та пиття).

ЛАБУНЯ — від слова лабуня, лапуня (дала); пестливе ім'я.
ЛАГОДА — та, що залагоджує всякі справи, ладує, дає спокій і лад.
ЛАГУТА — від лагомина - со¬лодощі, ласощі (див. Б. Грінченко: «всякі лагоминки - сливи вагові, ро¬дзинки, фиги та маслини»).
ЛАДА — Богиня материнства, старша Рожаниця, мати двох першопочатків життя Лелі (Води, жіночості) й Полеля (Вогню, муж¬ності) - опікунка гармонії, ладу у Всесвіті. Чоловіча пара Лади - Ладо (Дід Ладо) згадується у ВК, як Бог, що відкрив людям через мужнього мужа Квасура секрет приготування священного напою сури, який русичі п'ють на славу Божу (ВК, дощ. 22). За легендами, у Києві стояв храм Богині Лади, де була її статуя, прикрашена коштовностями, її одяг був гап¬тований золотими нитками. На голові Лади був завжди сві¬жий трояндовий вінок, а за руку вона тримала Божественне дитя - свого крилатого сина Леля. Його крилатість - символ невловимої любові, а з його долонь сиплються іскорки - сим¬вол пристрасного вогню. («Словарь славянской мифологии»).
ЛАДИМИРА — див. Ладомира.
ЛАДОГА — вірогідно, перекручене Лагода; від Ладо, Лада.
ЛАДОМИРА — від Лада і мир.
ЛАДОСЛАВА — та, що прославляє Богиню Ладу.
ЛАОДІКА — ім'я слов'янської дівчини, яка несла свя¬щенні дари, загорнуті в солому до храму Артеміди. Мож¬ливо, перекручене Геродотом на грецький лад слов'янське Лагодіка (від лагода) або Ладоока (від народного «Око Ла¬да» - купальське Сонце). Докладніше про цей історичний факт див. Гіпероха.
ЛЕБІДЬ — лебідка (жіночий рід від лебідь) - в Київ¬ській Русі слово лебідь вжилося і в жіночому роді, пор. «лебідь біла». Ім'я княжни, легендарної сестри Кия, Щека і Хорива, засновників Києва, відоме у формі Либідь; од¬нойменна назва річки.
ЛЕДА — мати Леля і Полеля (за польським істори¬ком Стрийковським), тотожна з Ладою.
ЛЕЛЯ — Богиня дівочої любові, молодша Рожани¬ця, дочка Богині Лади; таке ім'я надавалося дівчаткам, які народилися навесні (22 квітня - свято Лелі, Лель¬ник).
ЛЕСЛАВА — улеслива; див. чоловіче Леслав.
ЛЕСЯ — зменшено-пестливе від Леслава (а не Лари¬са чи Олександра).
ЛЕТЕНИЦЯ — Блискавиця, жінка Бога Перуна (Пе¬руниця); її день 22 липня; мотиви називання - народжен¬ня на Перуновому тижні. Варіант імені Літавиця.
ЛИБІДЬ — 1) первісно від либкий - грузький, боло¬тистий; з праслов'янського *lyb - вода; 2) як варіант, ди¬битись - посміхатися без видимої причини через перепов¬нення щастям; ім'я легендарної княжни Київської, див. ще Лебідь.
ЛІБУША — від слов'янського люба (варіант Любуша); ім'я чеської княжни V - VI ст.
ЛІЛЕЯ — квітка лілеї; ім'я-новотвір, хоча не виклю¬чено, що від старослов'янського леліяти - ніжити, пестити, викохувати, плекати.
ЛІПА — зі старослов'янського красива; пор. ліпше-краще.
ЛІТАВИЦЯ — казкова жіноча істота, що спокушає молодих чоловіків, уявляється як вогненна літаюча змія, що перетворюється на жінку-красуню (пор. з чоловічим аналогом Літавцем, Перелесником, що спокушає жінок).
ЛІТО — Богиня літа; мотиви називання - час наро¬дження. Уявляється як молода жінка в зелених, завитих червоними квітами шатах, з дарунками (плодами, овочами) в руках.
ЛОЛА —1) вірогідно, що Лола - це одна з форм імені Лелі; 2) в значенні «дитя», «лялька». Відоме пряслице з Дунайської Болгарії з написом «Лолин пряслень».
ЛУНА — старослов'янське відблиск, промінь, світло (пор. луна - відгомін, відголосок: «пішла луна гаєм»); замі¬на слов'янського слова Місяць індоєвропейським *louksna сталася внаслідок віри в магічні властивості Місяця як жі¬ночої Богині чарів, і заборони (табу) вживати без потреби первісну форму імені Богині. За Г. Дяченком, у давніх сло¬в'ян Луна називалась «Царицею Небесною», що також є за¬мінником власного імені, і була покровителькою жіноцтва (пор. зв'язок жіночого організму з місячними циклами).
ЛЮБА — скорочення від Любов, Любава.
ЛЮБАВА — любима, кохана; в українському язич¬ництві Любава - одна із назв сузір'я Тільця, яке має най¬більше народних назв; народжена в період з 14 травня по 21 червня.
ЛЮБИСЛАВА — див. чоловіче Любислав.
ЛЮБИСТИЦЯ — ім'я одної з русалок.
ЛЮБКА — коханка.
ЛЮБОВ — 1) любов; походить з індоєвропейського *leubh - любити, кохати, бажати; як ім'я почало вживатися ще в давньослов'янські часи; 2) на думку офіційного мово¬знавства, ім'я Любов є калькою з грецького Агапія, що ви¬дається непереконливим (див. ЕСУМ, том ІІІ, ст. 321); запереченням цього є велика кількість слов'янських імен з коренем Люб-, що засвідчує цей Іменослов; ці імена аж ніяк не могли бути кальками ні з грецької, ні з латини; 3) християнські проповідники, створюючи міфи про «святих» Віру, Надію та Любов, переклали латинське Харіта нашим іменем Любов, що тим більше виглядає, як «шите білими нитками».
ЛЮБОГНІВА — первісне значення, вірогідно, від огниво - в значенні запальна, палка, гаряча, пристрасна в лю¬бощах (коханні); менш вірогідно - від «любить гніватися».
ЛЮБОМИЛА — люба й мила.
ЛЮБОМИРА — та, що любить мир (людей).
ЛЮБОМУДРА — та, що любить мудрість.
ЛЮБОНІГА — люба й ніжна.
ЛЮБОРАДА — дослівно «любощам рада».
ЛЮБУША — див. Лібуша.
ЛЮДМИЛА — людям мила.
ЛЮДОМИЛА — те саме, що й Людмила.
ЛЮДОСЛАВА — уславлена людьми.
ЛЯЛЯ — 1) одна з форм імені Лелі; 2) лялечка, ма¬ленька дитинка; 3) ім'я дівчини, навколо якої водять вес¬няний хоровод, танцюють і співають, а вона обдаровує по¬друг молоком, маслом, сиром, вінками. Обряд називається Лельником, Ляльником і відбувається 22 квітня, напередо¬дні свята Ярила.
ЛЬОЛЯ — в «дитячій» мові - дитяча сорочечка; переносно: народжена в сорочці (щаслива).


МАВКА — жіночий дух ро¬слинності, пов'язаний зі світом Нави, тобто померлих (пор. навка, нявка); в Карпатах вірять, що це душа померлої дівчини; мавки є польові, лісові, гірські; вони бли¬зькі до русалок. Леся Українка показала в образі Мавки - одвіч¬не прагнення народу до духовної краси, гармонії Всесвіту (людини і природи). Мавки вшановуються на Русальному тижні (за астрономічним календарем - се¬редина травня).
МАГУРА — одне з імен Матері-Слави: «се бо Магура співає пісню свою, і кличе до січі» (ВК, дощ. 6-Г); уявляєть¬ся у вигляді прекрасної крилатої діви у військових обладунках, яка співає закличну пісню, вселяючи воїнам віру в перемогу над ворогом. Якщо вояк падає, вражений воро¬жою зброєю, Магура торкнеться до нього своїм крилом, по¬цілує в охололі вуста, і дасть випити води живої із золотого кубка. Тоді відправиться душа убитого воїна до Лук Сварожих, щоб отримати нове тіло, і тут вічно пам'ятатиме він останній поцілунок Магури.
МАЗИРЯ — ласунка, солодкоїжка.
МАЇНА — дослівно «народжена в травні»; див. та¬кож Майя.
МАЙЯ — від слов'янського маяти- коливатися, роз¬віватися, хитатися; народжена на початку травня, коли Бо¬гиня Майя «замаює» дерева першими зеленими листочка¬ми, які хитаються під подихом весняного вітру (асоціюєть¬ся з гілками верби, берези - жіночими символами).
МАЛИНКА — малинка, ягідка.
МАЛУША — 1) слов'янське маленька, крихітка; 2) ім'я матері Володимира христителя, яка за непевними дже¬релами, нібито була наложницею князя Святослава. В цій історичній події можна було б простежити аналогію до бі¬блійної Естери (Есфіри), яку юдеї «підсунули» цареві, щоб скерувати його проти власного народу. Але в Київській Русі ця диверсія вдалася тільки з сином князя. Слова Ро¬гнеди «не хочу роззути робичича» означали, вірогідно, рабинича, адже за деякими гіпотезами, Малуша була дочкою рабина; родичі матері (Добриня - рідний брат Малуші) оче¬видно й розіграли біблійний сценарій; 3) у ПВЛ слово рабинич замінено на Володимир (це вже пізніша редакція, коли літописець не вважав за потрібне передавати цей епі¬зод дослівно, щоб не принизити князя-христителя); тут Ма¬луша - ключниця княгині Ольги, дочка Малка Любчанина; більшість дослідників вважає, що рабинич - син рабині, од¬нак ключниця - не рабиня, а наближена до княгині особа. Про непевність етнічного походження Малуші писав М. Грушевський: справжнє ім'я матері Володимира не Малу¬ша, а Малфрідь (Історія України-Руси, т.1, ст. 470); 4) наре¬шті одна з версій, що князь Святослав не був батьком Во¬лодимира, адже тут є вікова невідповідність: за літопис¬ним датуванням нібито батько був старшим від сина всього на десять (?) років, до того ж, якщо вірити тому ж літопису, Святослав мав двох синів старших від Володимира - Яро¬полка і Олега. Останнім часом поширене припущення, що Святославу було не три роки, коли древляни вбили Ігоря, а двадцять п'ять, але Ольга узурпувала владу й прийняла хрищення; лише в 962 році Святослав внаслідок військо¬вого перевороту узяв владу в свої руки й поруйнував хри¬стиянські церкви (про це маємо археологічні свідчення: на місці Володимирового капища знайдені залишки зруйно¬ваної християнської церкви, яку будувала Ольга). Покищо незаперечним є лише те, що обставини «хрищення Русі» настільки перебріхані, що ще довго лишатимуться загад¬кою для істориків.
МАЛЯНА — утворене від мальованка - джерело, стру¬мок, що пов'язане з місцем народження дівчинки або об¬рядом моліннябіля джерела, отже, дослівно «вимолена ди¬тина»
МАРА — 1) дослівно «марність, даремність»; 2) при¬вид, марево, виснаження; за Г. Дяченком, «обморок, иссту¬пление, потеря сознания»; 3) туман, темінь, сновидіння; 4) у ВК згадується Морок як уособлення темної сили: «ані Ма¬ра, ні Морока не сміємо славити, ті бо діви є нашим нещас¬тям» (ВК, дощ. 4-Г); у повір'ях ХІХ ст. переважає уявлення про Мару як Долю, зиму, старість, невідворотність подій. Загалом Мара - уособлення різних світлових станів світу: вона й марево (біле видіння опівдні), й морок (нічна те¬мінь); на її багатозначність вказував О. Потебня: корінь мар- позначає сонячний жар, пор. маряний- жаркий, роже¬вий («вечір маряний», «зоря маряна» - коли небо вкрите рожевими хмарками), і водночас, марати - бруднити, чорни¬ти, фарбувати. Образ Мари багатозначний, набуває тих, чи інших якостей, залежно від ситуації й вчинків (поведінки) людини. Саме цим пояснюється вшанування Марени в ку¬пальських обрядах, а також і її спалювання (принесення в жертву) Богам.
МАРЕНА — 1) назва трави, кореневище якої викори¬стовували для фарбування у червоний колір, від марати -бруднити, фарбувати; 2) ритуальне деревце, або солом'яна лялька, що зображує Божество, яке, за обрядом, мусить від¬мерти, щоб дати життя новому Божеству (календарному періоду); пор. також Мара та чоловіче Марун - народже¬ний взимку.
МАРЖАНА — жіноча водяна істота; від море.
МЕДОРАДА — від мед і радіти, що переносно означа¬ло жінку, котра дає насолоду; чари на меду здійснювалися віруючими язичницями для «привороту» коханих чолові¬ків; іноді мати здійснювала такий обряд над новонародже¬ною дівчинкою, щоб вона мала щастя в любощах.
МЕТЕЛИЦЯ — заметіль; народжена в заметіль, заві¬рюху.
МЕЧИСЛАВА — та, що прославила себе мечем (як аналог до чоловічого Мечислав); 2) хоча правдоподібніше -від метати - кинути жеребок (ворожити), отже, можливе значення «ворожила (гадала) на славу».
МИЛА — мила, миловидна, люба.
МИЛАДА — мила Ладі; мила і ладна (ладуюча).
МИЛАВА — миловида.
МИЛАНЯ — мила; див. також чоловіче Милан.
МИЛЕВА —похідне від Мила.
МИЛЕНА — дочка Мили, миленька.
МИЛИЦЯ — миленька (сербське ім'я).
МИЛОВЗОРА — мила для ока (від слов'янського взор-погляд).
МИЛОЛИКА — від «милий лик» (миловида).
МИЛОМИРА — мила і мирна; мила мирові (людям).
МИЛОНІГА — мила і ніжна.
МИЛОРАДА —аналог до чоловічого Милорад.
МИЛОСЛАВА — аналог до чоловічого Милослав.
МИЛУША — зменшене від Мила.
МИРИНА — дослівно «та, що примирює»; ім'я бол¬гарської царівни Х сторіччя.
МИРОБОГА — див. чоловіче Миробог.
МИРОЛЮБА — аналог до чоловічого Миролюб.
МИРОНІГА — аналог до чоловічого Мироніг.
МИРОСЛАВА — аналог до чоловічого Мирослав.
МЛАВА — 1) від млява - повільна; 2) або дослівно «умліваюча».
МЛАДА — народжена на молодику (новому місяці).
МЛАДЕНА — південнослов, варіант від Млада.
МОКОША— 1) назва квітів водяних рослини (водя¬на лілія, лотос, латаття біле); 2) ім'я Богині - покровитель¬ки родини, материнства, здоров'я дітей, цілительки, Бере¬гині домашнього вогнища, яка є матір'ю живучої сили при¬роди; зображалася у вінку з колосся та пишних квітів з піднятими до сонця руками, в оточенні двох вершників на конях, іноді з півнем у руках чи над головою, поруч зобра¬жаються знаки Сварги (образ на рушниках), а також з ро¬гом достатку в руках (образ у камені, на статуї Світови¬да); Мокоші приносять у жертву прядиво (вовну, нитки), бо вона Богиня-пряля, яка пряде нитку долі; в Московії вона - ще й покровителька вівчарства: «Мокуша стрижет овец»; Мокошею ще в ХVІ ст. також називали знахарок, чаклунок; загалом Мокоша позначає водну, жіночу при¬роду Землі; 3) мотиви називання дівчинки: народження на свята Мокоші (п'ятниця на Русальному тижні та остан¬ня п'ятниця жовтня); у Колі Сварожому Мокоша також відповідає сузір'ю Водолія.
МОЛИБОГА — аналог до чоловічого Молибог.
МОЛНЕЗАРА — аналог до чоловічого Молнезар.
МОЛОНЯ, МОЛОНІЯ — 1) від слов'янського Моло¬нія - блискавка; 2) жіноча пара Бога Перуна; 3) народже¬на на свято Перуна чи Перуниці 20-27 липня, 4 вересня, або Стрітення - початок лютого, або взагалі під час грози; у ВК, дощ.7-Є збереглося слово молинє - блискавка, близь¬ке до моління (звичай молитися під час блискавки, грози).
МОРОЗНА — народжена в мороз; «холодна».
МСТИСЛАВА — аналог до чоловічого Мстислав.
МУДРОСЛАВА — ім'я-новотвір: славна мудрістю.
М'ЯТНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.


НАВА — світ Предків (потойбіччя); коріння Роду, духовний світ (ВК, дощ. 1, 11-А, 15-А та ін.). Ця назва вжи¬вається в чоловічому й жіночому родах.
НАДІЯ — давньослов'янське ім'я: надійна, міцна, добросовісна. Хри¬стиянські проповідники використали наше ім'я для своїх міфів про «святих» Віру, Надію і Любов. Насправді ім'я ті¬єї християнки було латинське Спеса, що переклали сло¬в'янським Надія. Див. ще чоловіче Надій.
НАЙДА — знайдена; у південних слов'ян над кво¬лою дитиною здійснювали такий обряд: виносили на роз¬доріжжя і лишали там, поки не знайде хтось із сусідів і не принесе батькам (вважається, що дитина після цього набе¬ре сили і здоров'я).
НАЙДЕНА — знайдена; те саме, що й Найда.
НЕВЗОРА — непримітна, ім'я-оберіг.
НЕГОДА — народжена в непогоду; ім'я-оберіг.
НЕДА — недана; західнослов'янське ім'я-оберіг.
НЕДОЛЯ — Богиня злої долі; див. також Нестріча та її протилежність - Доля, Стріча.
НЕЄЛА — московське невдача.
НЕСТРІЧА — Богиня злої долі; те саме, що Недоля.
НЄЖА — ніжність.
НІГОРАДА — ніжна і радісна; «ніжністю радуюча».
НІГОСЛАВА — славна ніжністю.
НІЖАНА — ніжна.
НІЧНИЦЯ — уособлення злого духа безсоння, який мучить малих дітей; в Рідній Вірі є чимало молитов-оберегів для захисту сну немовлят.
НІЯ — польська Богиня підземного царства; тотож¬на українській Наві; її молять про добре влаштування душ померлих у духовних житлах Неба (Лук Сварожих).
НЕЖДАНА — несподівана дитина.
НЕЗВАНА — 1) та, яку не кликали; 2) не названа.
НЕКРАСА — некрасива; ім'я-оберіг.
НЕМИРА — немирна.
НЕНАГЛЯДА — та, на яку не можна надивитися, від якої не можна відвести очей (красива, гарна).
НЕНАША — чужинка; мотиви називання: обрядоберіг (подібне чоловічому Продан).
НЕСМІЯНА — серйозна, сумна, невесела; та, що не сміється; казкова царівна Несміяна - символ вередливої жінки; міфологема осінньо-зимового суму, що змінюється весняним пробудженням радості й кохання.
НЕСТРІЧА — Богиня злої долі у південних слов'ян, що пряде тонку нитку долі: «Несреча тонко пряде» - серб¬ська приказка. Як антипод Нестрічі є Богиня Стріча (Доб¬ра Доля), свято якої на Стрітення (перші числа лютого). Жінки-слов'янки оберігаються від Нестрічі: «Моя Стріча Нестрічу подолала».
НІЧКА-МАРУХА — ім'я однієї з русалок; див. Мара.
НОВОЖИВА — новонароджена для життя.
НОВОЖИЛА — новонароджена.
НОВОЖИЯ — новонароджена.
НЯНЯ — старша дівчинка, яка няньчить дітей.



ОБАВА — чарівниця; христи¬янство вульгаризувало це поняття, надавши йому негативного значен¬ня: «та, що відає, як спокушати чо¬ловіків» (Поученія проти язичниц¬тва); обавничество (від обаваніє: во¬рожба, наспівування, нашіптування, заговорювання, заклинання). Суча¬сне російське обаятельная, обворо¬жительная - не мають негативного забарвлення, навпаки - підкреслю¬ють чарівність і жіночність.
ОБАЯНА — від обаяніє- зачаровування, чаклунство, волхвування. Див. також Обава.
ОБИДА — птах смутку (чорний лебідь); птиця-сирена;
Обідоносиця згадується у ВК, дощ. 7-Б: «І хай не встане Обідоносиця Дажбожими внукам».
ОВИННИЦЯ — жіночий дух овина; див. чоловіче Овинник.
ОВСЕНЯ — народжена на свято Овсяної (час перед Різдвом Божича до 21 грудня або 23 квітня, що збігається зі святом Ярила); у ВК згадується Овсяна Велика і Мала (дощ. 37-А), а також назва місяця чи періоду Овсянич (дощ. 11-Б); див. також чоловіче Овсень, Овсяник.
ОВСЯНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ОДОЛЯНА — 1) назва рослини одолян, корені якої використовують як оберіг, що «од оліє» (переможе) будь-якого ворога; 2) ім'я дослівно означає: «жінка, яка перема¬гає всіх мудрістю і чарами».
ОЛЕЛЯ — народжена напередодні свята Лелі («о Лелі» перед 22 квітня), коли святкується Лельник; див. ще Леля, Ляля.
ОЛЕСЯ — див. Леся.
ОЛИСАВА — 1) лисиця; 2) ім'я жінки Ізяслава Яро¬славовича згадується в літописах у другій половині ХІ ст.
ОЛЯНА — 1) вірогідно, первісний варіант Ляна - по¬в'язане з льоном; 2) в московських говірках «торішня».
ОЛЬГА — 1) офіційно поширена думка, що ім'я Оль¬га походить від скандинавського heila - «свята», що недо¬статньо переконливо; тут наклався вульгарно-християнсь¬кий стереотип, пов'язаний з постаттю княгині Ольги, яку вважали «світочем християнства», а також плутанина з її християнським Ім'ям Гелена; однак, у народі склався ін¬ший образ княгині - підступної, злої жінки, яка прослави¬лась кривавими знищеннями людей (древлян), недаремно в народному Іменослові це ім'я майже вісім століть було від¬сутнє, його почала надавати своїм дітям переважно хрис¬тиянізована верхівка уже змосковщеного суспільства в ХІХ ст.; 2) слов'янська етимологія залучає для пояснення слова оле! - вигук на позначення здивування або скорботи, одек - пустий; а також варіант імені Вольга - можливо від воля, волога (пор. Волга - назва річки), воліти (бажати) та ін. Існує припущення, що імена Олег і Ольга становлять, пару так само, як приміром, Мирослав і Мирослава.
ОМЕЛИЦЯ — від омела - назва священної рослини, яка, за легендами, рятує від усяких хвороб, тільки треба зна¬ти, як і коли її знімати з дерева (спосіб зрізання золотим ножиком і обгортання новим білим полотном), інакше лі¬кувальні властивості втрачаються; мотиви називання дів¬чаток цим іменем: індивідуальне ставлення матері до цієї рослини (приміром, якщо рослина її вилікувала від безпліддя).
ОНОГОСТА — гостя з чужого (оного - іншого) краю.
ОПІДА — ім'я однієї з гіперборейських дівчат, яка була викрадена греками як пророчиця, віщунка, і яка за¬снувала пророчий храм. Докладніше цю легенду див. жіноче: Арґа.
ОПОЯ — ім'я скіф'янки, жінки скіфського царя Аріопейта, матері Оріка.
ОРІМИРА — ім'я-новотвір, див. чоловіче Орімир.
ОРІСЛАВА — ім'я-новотвір, див. чоловіче Оріслав.
ОРІЯНА — жіноча пара до чоловічого Ор, Орій; до¬слівно «орійка, оріянська жінка»; легендарна назва Пра-України (сучасна народна етимологія: від Прабатька Орія, відомого з ВК, а також від народу оріїв, аріїв).
ОРЛИНА — жіноча пара до чоловічого Орел, Орлин.
ОРОГОСТА — аналог до чоловічого Орогость.
ОСЛОВЕНА — аналог до чоловічого Ословен.
ОСОКА — назва рослини; мотив називання - оберіг.
ОСТРОМИРА — аналог до чоловічого Остромир.
ОСЬМА — восьма дитина.
ОТАВА —зілля, що виростає знов після покосу - сим¬вол вічного кругообігу життя.
ОТАЯ — народжена чи зачата в таємниці; таємни¬чим було народження Дажбожих отрочат (ВК, дощ. 16): за перекладом В. Шаяна, Дажбог (духовне начало) зійшов до дочок отця Русі «тая се», а приніс отрочат Велес - Бог зем¬ного (матеріального) добробуту. Міфологема таємниці на¬родження означала щасливу долю та святість новонародже¬ного.


ПАВА — самка птаха пави¬ча; жінку порівнювали з павою, коли хотіли похвалити її ходу і гордовиту поставу.
ПАЛАЖКА — за О. Зной¬ком, дослівно «пелазгійська жін¬ка», тобто жінка з племені пелаз¬гів; ці племена, жили на теренах України за доби трипільської культури, а пізніше розселилися на значних просторах Європи (во¬ни відомі в Італії, Греції, Малій Азії). Сучасною наукою до¬ведено, що давні догрецькі Боги і культи мають пеласгійсь¬ке походження; вони найдовше зберігалися на острові Самофракії, а згодом стали другорядними Божествами грець¬кої релігії. Геродот з великою повагою ставився до пела¬згійських (малоазійських) звичаїв, часто плутаючи їх з єги¬петськими.
ПЕЛАГА — те саме, що й Палажка; див. також чол. Пелей; грецьке Pelagia - водяничка, русалка.
ПЕРВУША — перша дитина в сім'ї.
ПЕРЕГУДА — 1) від гудіти - грати на музичних інст¬рументах, можливо переносно й «співати, перегравати» -вищий ступінь музикальності; 2) від гудити - лаяти, що менш переконливо.
ПЕРЕДСЛАВА — див. Предслава.
ПЕРЕМИЛА — див. чоловіче Перемил.
ПЕРЕНІГА — див. чоловіче Переніг.
ПЕРЕЯСЛАВА — див. чоловіче Переяслав.
ПЕРУНИЦЯ — жіноча пара Бога Перуна; згадується у ВК: «А тому, хто впав на полі прі (битви), Перуниця дає воду живу відпити, а відпивши її, їде до Сварги на коні білому, і там Перунько стрічає його і веде до блаженних своїх чертогів, і там перебуде він час і дістане нове тіло» (дощ. 26); мотиви називання дівчаток цим ім'ям - наро¬дження під час блискавки чи Перунових свят (див. Молоня). Пор. також з образом Магури, Матері-Слави.
ПЄТКАНА — західнослов'янське п'ятниця.
ПЄЦА — західнослов'янське піч.
ПИРОГОСТЯ — див. чоловіче Пирогост.
ПЛАКСА — дитяче ім'я, від плакати.
ПОГОДА — у поляків Богиня ясного дня; див. також чоловіче Погода, Догода.
ПОДАГА — жіноча пара Дажбога, ім'я Богині збере¬глося в Вагрії в містечку Плуні (балтійські слов'яни, на кордоні Німеччини й Данії); Подагу згадує в своїй праці Гельмольд; О. Фамінцин висловив гіпотезу, що Дажбог і Подага - така ж Божественна пара, як Ладо і Лада. За ін¬шою версією, Подага ідентична Мокоші.
ПОЛАДА — наступна за Ладою, дослівно «після Ла¬ди»; мотиви називання - дитина, яка народилась після Ла¬ди-сестри, або після Ладових свят.
ПОЛЕВА — дослівно «народжена в полі»; дочка Бо¬гумира, родоначальниця полян (ВК, дощ. 9-А).
ПОЛЕЛЯ — наступна за Лелею, подібна до Лелі (див. Полада).
ПОЛОНЕЯ — дослівно «та, що полонить» - захоплює, манить красою тощо.
ПОЛУДНИЦЯ — ім'я однієї з Русалок, яка з'являє¬ться в полудень і карає тих, хто в цей час працює; мотиви називання дівчаток - народження в полудень.
ПОЛЯНА, ПОЛЯНИЦЯ — 1) народжена в полі; 2) жінка з племені полян або полька.
ПОРАДА — порадниця.
ПОТВОРА — потворниця, кудесниця. Відомий напис на Київському пряслиці: «Потворин пряслень», знайдений в районі сучасного Софійського майдану; чарівниця, що вміє «творити» чудеса. Отже, давнє значення цього імені було позитивне.
ПОТІХА — див. чоловіче Потіха.
ПРАВА — див. у чоловічих іменах: Прав, Права.
ПРАВДИНА — від правда, ім'я-новотвір.
ПРАВДОЛЮБА —від правду любити; ім'я-цовотвїр.
ПРАВОСЛАВА — див. чоловіче Православ.
ПРЕБРАНА — І) вищий ступінь від брань - битва можливо «виборена»; 2) від брати - приймати пологи (пор. «баба-бранка» - повитуха), можливо Пребрана - сприйнята-3) Татіщев згадує ім'я дочки Михалка - великого князя Володимирського (1174 - 1175 рр).
ПРЕДИСЛАВА — те саме, що Предслава.
ПРЕДРАГА — див. чоловіче Предраг.
ПРЕДСЛАВА — дослівно «випереджаюча славу», та, що «перед славою»; імена княгинь Предслави Ігорівни, пра¬внучки Рюрика та Предслави Святославівни, VІІ покоління від Рюрика (пом. 1116 р.) та інших. У Києві досі існує вули¬ця Предславинська, де за княжих часів було сільце Предсла¬вине - маєтки київських княгинь на березі річки Либеді.
ПРЕКРАСА — вищий ступінь від краса - прекрасна; деякі дослідники історії вважають що це дошлюбне ім'я княгині Ольги Псковської — жони Ігоря Рюриковича, але е версія, що навпаки, вона, за руським звичаєм, отримала це ім'я під час язичницького шлюбного обряду з Ігорем, однак цим новим іменем так ніколи і не називалась.
ПРЕЛЕСТА — чарівна, спокуслива; від слов'янського прелесть - спокуса (пор. українське чоловіче Перелесник).
ПРИБАВКА — прибуток. Так називали дівчинку, на¬роджену в родині, в якій уже були діти.
ПРИГОДА —1) випадковість; 2) або «пригодна».
ПРИБИСЛАВА — див. чоловіче Прибислав; ім'я кня¬гині Прибислави Ярославівни, ІХ покоління від Рюрика -дочки Ярослава Святополковича, жони Ратибора І.
ПРИБИША — зменшене від Прибислава.
ПРИГОЖА — гарна, вродлива.
ПРІЯ — Богиня, тотожна Мокоші, Дані (пор. Фрія).
ПРОВИДА — передбачлива, провидиця.
ПРОДАНА — див. чоловіче Продан.
ПРОКА — західнослов'янське ім'я, дослівно «про за¬пас», на майбутнє; пор. московське впрок.
ПРОМЕНЕЯ — можливо, від промінь; ім'я пелазгій¬ської пророчиці, яка побудувала святилище в Додоні. Геро¬дот писав, що розмовляла вона «варварською» мовою, схожою на спів голубки (такою вважали мову предків сло¬в'ян): «Додонцям здавалося, що її мова була схожа на спів птахів. За деякий час, кажуть, що голубка почала розмов¬ляти людським голосом, тобто, коли жінка почала вислов¬люватися так, що вони її розуміли»; вона вивчила еллінсь¬ку мову. І загалом, греки багато чого навчилися від пеласзгійських звичаїв і релігійних вірувань. Святилище в До¬доні, засноване Променеєю, було найдавнішим у Греції. Тут ріс священний дуб, біля якого жерці тлумачили всякі про¬роцтва, прислухаючись до шелесту дубового листя. Див. ще Тімарета - також пелазгійська віщунка.
ПУТИМИРА — див. чоловіче Путимир.
ПУТИСЛАВА — див. чоловіче Путислав.
П'ЯСТА — див. чоловіче П'яст.


РАДА — порадниця; радісна.
РАДКА — див. Рада; ім'я дру¬жинниці чеської княгині Власти.
РАДМИЛА — дослівно «рада милуватися», або «радісна і мила».
РАДОГОЩА — див. чоловіче Радогость, Радогощ.
РАДОЙЦЯ(А) — радісна; захі¬днослов'янська форма імені.
РАДОМИРА — дослівно «раду¬юча мир» (людей).
РАДОСТЬ — радість.
РАДОСВІТА — дослівно «радість світла».
РАДОСЛАВА — див. чоловіче Радослав.
РАТИСЛАВА — «ратна слава».
РИНДА — 1) назва царського придворного, що вико¬нує різні дрібні царські повеління (за Г.Дяченком); 2) дос¬лівно, готова «ринутися», щоб виконати будь-яку забаганку свого повелителя; 3) ім'я руської княгині ІІ століття, відо¬ме з праці Саксона Граматика.
РІПКА — ріпа (назва рослини); ім'я жони П'яста -родоначальника польських князів П'ястів.
РОГНЕДА —1) корінь слова Рог- походить із санскритського ruh, rohati, що має значення «рости, родити», тому в слов'ян ріг означає і силу, і добробут, і гори (пагорби); 2) офіційно-мовознавче виведення етимології із скандинавсь¬кого Рагнхільд, де Ратин - рада, хільд- бій, непереконливе; пор. ім'я її батька Рогволод, що є цілком слов'янським (ріг і володар, тобто «володар рогу достатку»); чому ж тоді Рогнеда слід виводити з іноземних (?); швидше тут маємо спра¬ву з фамільною традицією імен на Рог-: Рог + Неда (оберіг); 3) ім'я дочки Полоцького князя Рогволода, що була першою жоною Володимира-христителя (див. ще Горислава).
РОДИМИРА — див. чоловіче Родимир.
РОДНИКА — джерельце; західнослов'янське.
РОДОСЛАВА — дослівно «роду слава».
РОЖАНИЦЯ — Богиня Роду в слов'ян; уявлялася як небесна Діва, хранителька живої води, наділена мудріс¬тю пророчиця, супутниця Перуна (пор. народну назву блискавки - Родія). Рожаниця приносить на землю душі немовлят і забирає душі старих людей в потойбічний світ, отже, вона - розпорядниця людської долі. Ще за давніх часів наші літописці ототожнювали слов'янську Рожани¬цю з грецькою Артемідою, яка є покровителькою жінок і шлюбу: вона завідує пологами (дітонародженням), «розрішає пояс родильниці», виконує роль баби-повитухи і годуваль¬ниці. Грецьке Artemis, латинське Diana первісно означали Богиню Луну (Місяць), що відображає зв'язок жіночого ор¬ганізму з місячними циклами природи. Геродот пише, що Артеміда-Рожаниця прийшла на о. Делос з Гіперборейсь¬кого краю, тобто із Скіфії (України); щороку дівчата із Укра¬їни несли в святилище Богині дари, загорнуті в солому (див. про це: Арґа, Опіда). Мотиви називання дівчаток - наро¬дження в святкові дні (8-9 вересня та Різдвяні свята у гру¬дні, зимове сонцестояння).
РОЖДЕНА — народжена; відтеонімне ім'я (від Боги¬ні Рожаниці).
РОЗНІГА — вища якість ніжності (префікс роз- бли¬зький за значенням до префікса пре-, тобто преніжна).
РОКСАНА — скорочення від Роксоляна; офіційна мовознавча думка, що це ім'я походить з перського Рушані -навряд чи переконлива.
РОКСОЛЯНА — дослівно «жінка з племені роксів» (роксоланів), які жили на території України, хоча досі се¬ред вчених нема одностайності, щоб визнати їх слов'янами. ВК зберегла етнічну назву землі наших Предків Русісодувь (дощ. 4-А).
РОСТИМИРА — та, що зросла на людях.
РОСТИСЛАВА — див. чоловіче Ростислав.
РОСТИЧАРА — див. чоловіче Ростичар.
РОСТУНЯ — див. чоловіче Ростун.
РУЖЕНА — рожева; пов'язане з назвою квітки: польське ружа - троянда.
РУСАВА — русява, світлокоса.
РУСАЛКА — Богиня рослинної сили і водної стихії;
Русалок є 27 (тридев'ять сестріниць) і кожна з них має своє ім'я, пов'язане з назвою рослини чи якоюсь дією її в при¬роді (див. напр., Полудниця, М'ятниця, Пшениця, Жалиця, Краса та ін.). В цьому Іменослові подаються імена всіх русалок.
РУСАНА — від чоловічого імені Русан.
РУСЛАНА — див. чоловіче Руслан.
РУСУДАНА — похідне від Рус і Дана.
РУТА — руда, червона; рута-м'ята використовується в жіночих чарах.


САМОРАДА — див. чоловіче Само, Самород.
САНА — ім'я русалки. СВА — 1) багатозначний сан¬скритський корінь, що означає: самовиникаюче, самоіснуюче, і утво¬рює слова на позначення понять: свій край, своя земля (рідне місце, материнське лоно), свій закон, своя віра, свобода; 2) Матір Сва відома з ВК в образі золотої небесної птиці і ототожнюється з Сонцем: «Маємо силу нашу в степах, що вишикувана Матір'ю - Сонцем нашим» (дощ. 7-3); «се бо мовить Мати Сва наша про нас і славу рече нам» (дощ. 23); її синоніми - Слава Суря, Мати-Птиця, Віща Птиця та ін. Вона - покровителька слов'ян, що приносить їм щастя і славу. Корінь Сва - пере¬дає загалом поняття святості, пор. слова: свято, сват, світ свадьба, свобода, Сварга, Сварог. Сварґа (Свастика) - давньо¬арійський знак благополуччя і щастя (укр. форма слова свастя).
СВАРУША — див. чоловіче Сваруна.
СВАТАВА — та, що приносить щастя; ім'я дружин¬ниці чеської княгині Власти.
СВІТИСЛАВА — дослівно «світла слава».
СВІТЛА — світла.
СВІТЛАНА — від світло; див. також чол. Світлан.
СВІТОВИДА — ім'я-новотвір, див. чоловіче Світовид.
СВІТОЗАРА — див. чоловіче Світозар.
СВІТОЛИКА — див. чоловіче Світолик.
СВІТОЯРА — див. чоловіче Світояр.
СВОБОДА — свобода, воля; ім'я княгині - жінки Во¬лодимира Ігоревича, яку він привіз від половців і обвінчав¬ся з нею в 1187 p.
СВЯТИГНІВА — див. чоловіче Святигнів.
СВЯТОГОРА — див. чоловіче Святогор.
СВЯТОДАРА — див. чоловіче Святодар.
СВЯТОЛЕЛЯ — ім'я-новотвір: Свято Лелі.
СВЯТОСЛАВА — див. чоловіче Святослав.
СВЯТОХНА — святкова; народжена на святки; ім'я дочки Казимира ІІ (початок ХІІ ст.).
СЕЛЕНИЦЯ — сільська.
СЕЛЯНА — див. чоловіче Селян.
СЕМАШКА — сьома дитина в батьків.
СЕМИРАДА — див. чоловіче Семирад.
СЕНЯВА — ім'я однієї з русалок.
СЕРЕДОГОСТА — див. чоловіче Середогост.
СИЛИЧА — сила; ім'я з пряслиця.
СИНЬООКА — див. чоловіче Синьоок.
СІВЕРА, СІВЕРИНА — див. чоловіче Сівер. Сивер.
СІЯНА — осяйна.
СКРЕВА — 1) можливо має значення кревна - рідна; 2) ім'я родоначальниці племені кривичів (ВК, дощ. 9-А).
СЛАВА — скорочення від імен на Слав-.
СЛАВИНА — дослівно «дочка Слави», див. також чоловіче Славен, Славин.
СЛАВНА — славетна, уславлена; західнослов'янське.
СЛАВОЛЮБА — ім'я-новотвір від «любити славу».
СЛАВОМИЛА — 1) «прославлена милістю»; 2) мила для Богині Слави.
СЛАВОМИРА — див. чоловіче Славомир.
СЛАВОНІГА — див. чоловіче Славоніг.
СЛАВУНА — славна; ім'я жони отця Богумира (ВК, дощ. 8), родоначальника слов'янських племен: «од них три роди пішли, що були слов'янами. Од них походять дерев¬ляни, кривичі і поляни. Бо перша дочка Богумирова мала ім'я Древа, друга Скрева, а третя - Полева. Сини ж Богуми¬рові мали свої імена Сієва і молодший Рус. Звідси похо¬дять сіверяни і руси», «А тут мати їхня, яку звали Славу¬на» (дощ. 9-А).
СЛАВЯНА — дослівно «жінка слов'янського племе¬ні», слов'янка.
СЛИВИЦЯ — ім'я однієї з русалок; західнослов'янсь¬ке жіноче ім'я.
СМИРЕНА — смирна.
СМІЯНА — та , що сміється, весела.
СНІЖА — сніжна, народжена в снігопад.
СНІЖАНА — сніжна; народжена в снігопад.
СНОВИДА — див. чоловіче Сновид.
СОВИНА — див. чоловіче Собина.
СОБІМИЛА — самолюбна.
СОБІСЛАВА — див. чоловіче Собіслав.
СОЛОДКА — солодка.
СОНЦЕСЛАВА — ім'я-новотвір, від чол. Сонцеслав.
СОРОКА — див. чоловіче Сорока.
СПЄХА, СПЄША — див. чоловіче Спєх.
СРІЧА, СТРІЧА — Богиня доброї долі; уявляється в образі вродливої молодої дівчини, яка пряде міцну нитку людської долі; мотиви називання - народження на свято Стрітення (1-2 лютого за реконструйованим язичницьким календарем), її антипод - див. Нестріча.
СТАНИМИРА — див. чоловіче Станимир.
СТАНИСЛАВА — див. чол. Станислав, Станіслав.
СТАСЯ, СТАШКА — зменшене від Станислава.
СТОРОЖИЯ — обережна, сторожка.
СТОЯНА — стійка; див. чоловічі імена на Стой-.
СТУДЕНА — від студити - холодити, морозити; наро¬джена зимою.
СУДИМИРА — див. чоловіче Судимир.
СУДИСЛАВА — див. чоловіче Судислав.
СУДИША — зменшене від Судислава.


ТАБІТА — чаклунка; можли¬во, близьке до Табіті.
ТАБІТІ —1) ім'я скіфської Бо¬гині домашнього вогнища, опікунки сім'ї і державного устрою; 2) пор. південноукраїнське діалектне каби¬ця - пічка для приготування їжі над¬ворі; кадити - курити пахучі трави на честь Богів, а також топити піч, враховуючи, що ім'я записане через посередництво старогрецької (Геродот). Пор. також коба -ворожіння, чаклунство та похідне від нього кобіта (польсь¬ке, старочеське, західноукраїнське) - жінка. Отже, можливе припущення, що ім'я Табіті пов'язане з жіночими чарами.
ТАЇСЛАВА — див. чоловіче Таїслав.
ТАЯ, ТАЇНА — скорочення від Таїслава.
ТВОРИЛАДА — див. чоловіче Творилад.
ТВОРИМИРА — див. чоловіче Творимир, Творило.
ТВОРИСЛАВА — див. чоловіче Творислав.
ТЕПЛА — народжена в теплу пору.
ТЕРЕБИЛА — вірогідно, від давньослов'янського треба жертва Богам; мотиви називання - дитину присвячували для служби Божої, щоб вона вижила (коли дитина була квола і було мало надії на її порятунок).
ТИХА, ТИШКА — скорочення від імен на Тихо-.
ТИХОМИРА — від тиха і мирна; спокійна.
ТИХОСЛАВА — від тиха і слава - скромна.
ТІМАРЕТА — значення неясне; ім'я однієї з проро¬чиць храму в Додоні, яка, на думку Геродота, була пеласгій¬ського походження. Докладніше легенду див.: Променея.
ТОЛИГНІВА — див. чоловіче Толигнів.
ТОЛИСЛАВА — див. чоловіче Толислав.
ТОМИЛА — втомлююча; від давньоруського томити, мучити, терзати (вірогідно, мали на увазі томити любощами).
ТОМИСЛАВА — див. чоловіче Томислав.
ТРИГЛАВА — давньослов'янська Богиня Землі, озна¬чає три складові частини землі: ґрунт, вода і повітря. Див. чоловіче Триглав.
ТРИМИРА — див. чоловіче Тримир.
ТРОЯНА — ім'я-новотвір, див. чоловіче Троян.
ТУГА — сум, печаль. Персоніфікація горя, близька до Карна, Жля, Обіда (кара, жалощі, збитки, втрати); див. у ВК (дощ. 7-Б,8, 25 та ін.).
УМИЛА, УМІЛА — 1) мила, приємна; 2) умілиця, та, що все вміє; 3) ім'я дочки новгородського князя Гостомисла Буривойовича, останньо¬го князя з роду Славена. Гостомисл, залишившись без спадкоємця, загиб¬лого в боротьбі з варягами, бачив сон: з живота його дочки Умили зросло чудове дерево. Волхви пояснили йо¬му значення сна: від сина Умили продовжиться княжіння його. Так і сталось: Умила була одружена з Годославом, князем бодричів і народила сина Рюрика, нащадка Славе¬на, який успадкував Новгородський княжий стіл у 862 p.


УМИЛА, УМІЛА — 1) мила, приємна; 2) умілиця, та, що все вміє; 3) ім’я дочки новгородського князя Гостомисла Буривойовича, останнього князя з роду Славена. Гостомисл, залишившись без спадкоємця, загиблого в боротьбі з варягами, бачив сон: з живота його дочки Умили зросло чудове дерево. Волхви пояснили йому значення сна: від сина Умили продовжиться княжіння його. Так і сталось: Умила була одружена з Годославом, князем бодричів і народила сина Рюрика, нащадка Славена, який успадкував Новгородський княжий стіл у 862 p.
УЛАДА — спокійна, ладуюча.
УЛИБА — усміхнена.
УНЕМИРА — див. чоловіче Унемир.
УСИНЯ — варіант Овсеня (Овсиня).
УСЛАДА — 1) дослівно, «та, що дає насолоду»; 2) жіноча пара Бога Услада.
УСМІХА — усміхнена, весела.
УТІХА — втіха.
УТРЕНЯ — вранішня зоря; народжена на світанку.


ХВАЛИНА — скорочене від імені Хвалибога.
ХВАЛИБОГА — хвала Богу.
ХЛАДА — холодна, народжена в холодну пору.
ХОВАНКА — схована, збережена.
ХОРОШКА — хороша.
ХОРОШУНЯ - від Хорошка.
ХОТЕНА, ХОТЯНА - від давньруського хоть . ко¬ханка любимиця, наложниця; бажана жінка.
ХОТИНА - те саме, що Хотена, Хотяна; сучасні мо¬вознавці неправомірно виводять це ім'я з грецького Фоти¬нія (від phos, photos - світло); вірогідно, це ім'я злилося із близькозвучним слов'янським.
ХОТЬКА — зменшене від Хотена.


ЦВІТА — західнослов'янське -цвіт, квітка.
ЦВІТАНА — 1) від цвісти, квітуча; 2) народжена в місяці цвітні (квітні)
ЦВІТОСЛАВА — квітуча слава; та, що славить квіти.


ЧАДОГОСТА — див. чоловіче Чадогость.
ЧАСТАВА — значення неясне; ім'я дружинниці чеської княгині Власти.
ЧАРОДІЯ — від чара і діяти -причаровувати.
ЧАРУНЯ — зменшено-пестливе від Чародія.
ЧАЯНА — І) довго очікувана дитина, від слов'янсь¬кого чаяти - очікувати, сподіватися; 2) бажана жінка.
ЧЕРНАВА — чорнява; жінка низького походження.
ЧЕСЛАВА— див. чоловіче Чеслав.
ЧЕСТА — чесна.
ЧЕСТИМИЛА — див. чоловіче Честимил.
ЧТИРАДА — див. чоловіче Чтирад.
ЧУДОДІЯ — ім'я-новотвір від чудо і діяти.


ШАДІЯ — неясне; західнослов.
ШАРКА — 1) вірогідно, від старо¬слов'янського шара - колір, краска; 2) ім'я дружинниці чеської княгини Вла¬сти; 3) див. також чоловіче Шарко.
ШВАРНЕДЬ — від чеського шварні - вродлива, красуня.
ШОСТА — шоста в родині.
ШУМИХА — уособлення зелені; пов'язана з весня¬ним буянням зелені, яке називається шум (Шум і Шумиха згадуються в українських веснянках та гаївках).


ЩАСТИМИРА — ім'я-новотвір:
щастя для людей); «ощасливлююча».
ЩЕБЕТУХА — та, що любить «ще¬бетати» - балакуча, говірлива.
ЩЕДРА — щедра (давнє); скоро¬чення від Щедромира.
ЩЕДРОМИРА — ім'я-новотвір: щедра для миру (людей).


ЮНИЦЯ — 1) юнка; 2) з давньо¬го індоєвропейського juvan - молодий новий; в язичницьких обрядах юнаки і юнки мали велике значення для по¬чину будь-якої служби; відомі «в'юни¬цькі» пісні на весіллях, весняних обря¬дах тощо.


ЯВА — світ проявленого буття у світогляді слов'янських племен; світ живих людей (ВК, дощ. І та ін.).
ЯВЛИНА — та, що з'явилася на світ; похідне від Ява.
ЯГА — етимологія слова неясна;
Баба-Яга - межовий образ між світами Яви і Нави (світом живих і мертвих); як порубіжна постать, вона відіграє зна¬чну роль в обрядах посвячення (вікових ініціаціях), де ви¬пробовує молодих людей на знання Звичаю, вміння досяга¬ти мети тощо; як міфологічна постать Баба-Яга за тисячу років християнізації зазнала значного ідеологічного пере¬осмислення, тому нині важко відновити чистоту образу.
ЯДВИГА — 1) запозичене поляками з давнього німе¬цького Гадвіг, де гаду- боротьба, віт- битва; 2) слов'янська етимологія: можливо, що від яд — їжа, друга частина - неяс¬на; 3) ім'я польської королеви Ядвиги, жони короля Ягайла.
ЯРА — див. чоловіче Яр; княгиня з таким ім'ям згадується також в скандинавских сагах.
ЯРИНА — 1) від яр — кипуча, яра, сильна, родюча. 2) ім'я княжни, дочки Володимира-христителя, яка не хотіла христитися; вона втекла з дому, щоб зберегти Рідну Віру. Яри¬на збудувала Святиню Дажбога на горі поблизу річки, де ріс священний дуб, але князівські дружинники спалили святи¬ню, а дуба зрубали. Ярина ж згоріла в храмі. Цю гору пізніше назвали Ярининою, а місце від святилища назвали Яр-пень (Яринин пень), нині річка має назву Ірпень (за Я. Оріоном).
ЯРОМИЛА — дослівно «Ярилу мила».
ЯРОМИРА — див. чоловіче Яромир.
ЯРОСЛАВА — див. чоловіче Ярослав.
ЯРУШКА — скорочене від імен на Яр-.
ЯСИНЯ — див. Ясна.
ЯСМИНА — від південнослов'янського жасмин.
ЯСНА — ясна; ім'я Богині згадується у ВК (дощ. 7-В) разом з Інтрою (можливо Індрою - Перуном). З контексту видно, що це образ близький до Перуниці, і супроводжує ру¬сичів у битві, оберігаючи від ворогів (дощ. 7-В, 28); вона з'я¬вляється також при народженні Дажбожих онуків (дощ. 16).
ЯСУНА — сонцесяйна; епітет Матері-Слави, Сонця у ВК (дощ. 7-Е); див. чоловіче Ясун.

Povratak na Imenoslov